
До початку війни Олександр Грабовський працював контрольним майстром ВТК на шахті №1, а також монтажником у ТОВ «Новомонтаж». Досвід цивільної технічної професії став основою його подальшої військової спеціалізації.
З початком повномасштабного вторгнення друг «Саха» долучився до добровольчого формування територіальної громади у Нововолинську. Його підрозділ очолював побратим «Брат», який підтримував тісний зв’язок із другом «Янкі». Після об'єднання зусиль їхні команди стали частиною новоствореного підрозділу «Любарт».
У складі «Любарту» друг «Саха» обійняв посаду командира автотранспортного батальйону. Під його керівництвом батальйон забезпечує перевезення боєприпасів, вантажів, військово-матеріальних засобів, виконує ремонт автомобільної та бронетехніки, а також евакуацію техніки з поля бою.
Друг «Саха» пройшов ключові бойові етапи формування та розвитку підрозділу:
Літо 2022 — бойові дії на півдні Донецької області (райони Нескучного та Великої Новосілки);
Зима 2022–2023 — участь у боях за Бахмут, під час яких отримав контузію;
Літо 2023 — участь у спеціальних операціях на південному напрямку;
Жовтень 2023 — підтримка штурмових дій поблизу Вербового та Новопокровки (Запорізький напрямок), де вдруге зазнав контузії. Після лікування повернувся до строю;
Літо 2024 — наступальні операції у Серебрянському лісі (Луганська область);
З кінця літа 2024 — участь у бойових діях на Торецькому напрямку (Донецька область).