Князь Любарт — оборонець Волині та символ української сили

Вступ

Українці мусять пам’ятати кожну історичну постать, яка зробила вагомий внесок у розбудову нашої батьківщини. Одним із таких був князь Любарт, відомий також як Любарт-Дмитро Ґедимінович — великий князь волинський та галицький із литовської династії Гедиміновичів.

Як військовий і державний діяч, князь Любарт демонстрував непохитну волю до захисту своєї землі. Його правління заклало важливу цеглину у фундамент майбутнього українського державотворення. 

Попри постійні війни з польським королем Казимиром III Великим, Любарт зумів зберегти за собою Волинь і зміцнити цей край. Саме він переніс свою столицю до Луцька, що сприяло економічному та культурному розвитку як міста, так і всієї Волині. За правління Любарта Луцьк було значно укріплено, зокрема, зведено потужну замкову фортецю, яка слугувала надійною обороною від ворогів. Ця фортеця, нині відома як Луцький замок або Замок Любарт, хоч і не була повністю добудована за його життя, стала символом військової могутності князівства.

Хто такий князь Любарт Гедимінович

Князь Любарт походив із могутньої литовської династії Гедиміновичів. Він був молодшим сином великого князя литовського Ґедиміна, одного з найвпливовіших правителів Великого князівства Литовського, який правив у першій половині XIV століття. Саме за його правління Литва стала потужною державою, що поступово розширювала свій вплив на землі Руського королівства.

Після одруження з донькою галицько-волинського князя Юрія II Болеслава Любарт здобув легітимне право на волинську спадщину. Хоча, згідно зі статтею на сайті Інституту історії України, його першою дружиною могла бути донька або сестра князя Данила Острозького. Після смерті Юрія у 1340 році русинське боярство обрало Любарта своїм князем як законного спадкоємця. Відразу після смерті Юрія на Русь із військом прибув польський король Казимир III, маючи на меті захопити край. Хоча внаслідок так званої Довгої війни, частина Галичини зрештою потрапила під владу Польщі, Любарт зумів зберегти Волинь і зробити її опорним центром свого князівства.

Як син Ґедиміна і союзник своїх братів, Любарт активно користувався підтримкою Великого князівства Литовського для зміцнення своєї влади на Волині. Задля отримання допомоги він роздавав уділи на руських землях своїм братам, які, захищаючи власні володіння, водночас служили йому як своєму князеві.

Попри те, що хани Золотої Орди вважали Романовичів (спадкоємцем яких став Любарт) своїми васалами, вони визнали його князем. У той час хан Узбек був зосереджений на завоюваннях на Кавказі, тож не мав реальних можливостей установити повний контроль над Галичиною й Волинню. Саме тому він не лише погодився з правлінням Любарта, а й надав йому військову допомогу у війні проти польського короля Казимира.

Любарт Гедимінович як правитель Волині

Похід польського короля Казимира III на Русь супроводжувався офіційною метою, нібито помститися за отруєння свого родича Юрія II Болеслава. За однією з версій, Юрія усунули руські бояри, обурені його наміром повернути Русь до католицтва й навернути всю країну до цієї віри. Однак справжні наміри Казимира були іншими: він прагнув підкорити Русь і приєднати її землі до польської корони.

Внаслідок Довгої війни за Любартом залишилася Волинь, а за Казимиром Галичина, яка відійшла до Польщі. Любарта підтримували його брати, зокрема Кейстут, Євнут та племінники Коріятовичі. Саме завдяки цій війні Коріятовичі не лише з’явилися в Україні, але й заснували Подільське князівство. 

Оскільки землі Литовського князівства Кейстута та Волинського князівства Любарта межували з агресивними сусідами Польщею та Тевтонським Орденом, вони мусили спільно захищати свої інтереси. Саме тому Кейстут регулярно надавав Любартові підтримку у Довгій війні, але не втручався у внутрішні справи Волині.

За період свого правління князь Любарт здійснив кілька військових походів:

• У 1349 році Казимир III захопив Волинь, але Кейстут і Любарт вигнали польські гарнізони з замків Волині, Холмщини та Белзької землі та здійснили рейди в польське прикордоння;
• У 1353 році військо Любарта неодноразово атакувало Польщу, проте повернути Галичину не вдалося;
• У 1366 році відбулися чергові битви з поляками, за результатами яких Любарт зберіг частину Волині, але втратив Холмську, Белзьку землі та Володимир на користь Казимира;
• У 1370 році, після смерті Казимира, Любарт знову здобув місто Володимир;
• У 1376–1377 роках брав участь у походах на Польщу, але після контрнаступу змушений був віддати синів як заручників, водночас зберігши Волинь.

Детальніше про війни за Руську спадщину можна дізнатися з цієї статті.

Попри постійні війни з Казимиром, Любарт зумів зберегти за собою Волинь та зміцнити цей край. 

Луцьк за часів Любарта був дуже красивим, багатим і привабливим містом. Також за його правління відновилося карбування власної монети. Монетний двір розташовувався саме у Луцьку.

Втім, Любарт опікувався не лише Луцьком. За його правління було збудовано дерев'яний Галицький замок на Дністрі та ряд укріплень у ключових пунктах на Галицько-Волинському кордоні й на кордоні з Поділлям. Також Любартові приписують зведення кам’яного Крем’янецького замку.

Замок Любарта — твердиня влади і символ Луцька

Луцький замок це перший кам'яний замок на Волині. Його будівництво Любарт розпочав приблизно в 50-х роках XIV століття. Його архітектори вирішили розширити межі тісного дитинця, який був зведений ще за попередніх князів десь у XII столітті, винісши князівську резиденцію за межі старих дерев'яних укріплень.

За часів Любарта були збудовані в'їзна вежа, ділянки фортечних стін до стирової вежі та палац, який нині не зберігся. Існують свідчення, що це була чудова будівля з готичними склепіннями головної зали, а окремі зали були розписані фресками, подібними до тих, що подекуди збереглися в середньовічних замках Західної Європи.

На жаль, за свого життя Любарт замок не встиг повністю збудувати. Будівництво кам'яних фортечних стін завершували його наступники.

Сьогодні замок Любарт є головним символом міста Луцьк та всієї Волині. Його образ прикрашає 200-гривневу банкноту, поштові марки, сувенірну продукцію, а також використовується в логотипах установ та туристичних брендів. Любарт замок це одна з найвпізнаваніших фортець України, що щороку приваблює тисячі туристів. На його території регулярно відбуваються культурні та мистецькі події: фестивалі середньовічної культури, історичні реконструкції боїв, виставки народного мистецтва, концерти й театральні вистави.

Любарт у сучасності

Ім’я Любарта й досі зберігає свою значущість у колективній пам’яті українців. На його честь названо чимало вулиць у різних містах України, зокрема в Києві, Луцьку, Рівному, Ковелі, Володимирі та багатьох інших. Його ім’я носить футзальний клуб ФК Любарт Луцьк.

20-та бригада оперативного призначення «Любарт» свідомо обрала для себе ім’я великого князя. Для її воїнів постать Любарта стала уособленням сили, мужності та незламної відданості рідній землі. У XIV столітті князь твердо тримав Волинь перед обличчям польської та угорської загрози. Історію створення підрозділу «Любарт» можна прочитати тут.

Сьогодні, як і колись, захисники України продовжують цю боротьбу вже в новій, не менш жорстокій війні за свободу. Ім’я Любарта не лише нагадує про героїчне минуле, а й надихає на перемогу сьогодні. Воно стало символом спадкоємності визвольної боротьби, опору ворогу та сили духу українського воїна.

Цікаві факти про князя Любарта

1. Князь Любарт Гедимінович носив титул «Великий князь Волинський» близько 44 років.
2. Він походив із династії Ґедиміновичів, однієї з найвідоміших і найвпливовіших династій Східної Європи, що правила у Великому князівстві Литовському.
3. У князя Любарта було кілька синів. Найвідомішим із них був Федір Любартович, який успадкував владу на Волині та інших землях. Крім нього, у Любарта були сини Іван, Лазар, Семен, а також Василь, син від першої дружини.

Заключення

Життєвий шлях такої без сумніву видатної та мужньої людини, як князь Любарт, заслуговує на особливу шану. Хоч він і не був чистокровним русином-українцем, прийшовши на нашу землю ще дитиною, він віддав Україні все своє життя, ставши справжнім українцем за духом і світоглядом.

Кожен із нас повинен знати історію своєї нації. Адже без минулого немає теперішнього, а без традиційного немає сучасного. Історія це душа народу. Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе діяти на благо свого народу.

Час діяти. Заповни форму на сайті та долучайся до бригади «Любарт».

Як князь Любарт захищав Волинь у часи загроз, так і ми нині стоїмо на варті всієї України!

‍