Бої за Бахмут — історія незламності українських захисників

Вступ

У сучасній історії російсько-української війни місто Бахмут стало одним із символів запеклого спротиву, на рівні з обороною Донецького аеропорту та Маріуполя. Бої за це ключове місто Донеччини тривали понад півроку, з літа 2022 до весни 2023 року, і стали одними з найдовших та найкривавіших у війні. Битва за Бахмут завдала значних втрат противнику та вкотре засвідчила, що навіть у нерівних умовах українські військові здатні чинити гідний опір.

Бахмут до війни

Як повноцінне поселення Бахмут було засноване козаками Ізюмського слобідського полку, приблизно в 1680–1690-х роках. 

Його географічне положення забезпечує контроль над важливими логістичними маршрутами: автошляхами та залізничними коліями, що з’єднують великі міста Донбасу, зокрема Костянтинівку, Слов’янськ і Лисичанськ.

Місто Бахмут до війни було значним промисловим і культурним центром Донеччини. До 2014 року у місті мешкало понад 71 000 людей, які забезпечували стабільну роботу економіки. Бахмут був відомий видобутком солі («Артемсіль»), підприємствами хімічної промисловості, машинобудуванням, а також заводом «Артвайнері» (одним із найбільших виробників ігристих вин у Східній Європі). У місті функціонувала розвинена інфраструктура: заклади освіти, медичні установи, театри, музеї.

Початок боїв за Бахмут

Оскільки контроль над Бахмутом відкривав шлях на захід, до головних українських оборонних ліній у Краматорську та Слов’янську, перед російськими військами було поставлено завдання захопити це місто за будь-яку ціну.

Обстріли Бахмута тривали протягом червня і посилились на початку липня 2022 року. 1 серпня Міністерство оборони Росії вперше заявило про початок битви за Бахмут. Ворог інтенсифікував авіаудари та артилерійські обстріли, після чого розпочав наземну атаку на південно-східну частину міста.

Основні фази боїв за Бахмут:

• 4 серпня 2022 року підрозділам ПВК «Вагнер» вдалося прорвати українську оборону та вийти на східні околиці Бахмута;
• 22 вересня 2022 року російський ракетний удар знищив головний міст через річку Бахмутка, що розділяла місто навпіл; 
• 23 жовтня 2022 року в ході контратаки ЗСУ відкинули російські війська на 2 км від східних околиць міста;
• 27 жовтня 2022 року російські війська захопили Бахмутський цементний завод, який став укріпленим пунктом противника;
• 25 лютого 2023 року український гарнізон міг опинитися в оперативному оточенні. Для стабілізації ситуації було залучено підрозділ «Кракен» та резерви, які зупинили подальше просування ворога;
• 31 березня 2023 року Сили Оборони стабілізували ситуацію, зміцнивши фланги на півночі та півдні, що змусило ворога знизити темпи наступу;
• 18 травня 2023 року українські сили просунулися на 700 метрів углиб, звільнивши урочище Ступки. У самому Бахмуті тривали важкі бої, найманці ПВК «Вагнер», за підтримки армії РФ, поступово просувалися вперед;
• 20–21 травня 2023 року російське командування заявило про повне захоплення Бахмута. Цю інформацію підтвердив також Інститут вивчення війни.

Битва за Бахмут — найдовша і найкривавіша битва війни

Бої за Бахмут тривали понад 10 місяців — з серпня 2022 року до травня 2023 року. Під час запеклих боїв за Бахмут війна показала свою найжорстокішу і найкривавішу сторону.

У пік боїв на бахмутському напрямку російське угруповання налічувало до 50 000 осіб. Противник здійснював по 35–50 і більше піхотних атак на добу, підтримуючи їх сотнями артилерійських обстрілів, авіанальотами та ударами важкої бронетехніки. Під час штурмів у боях за місто Бахмут активну участь брали бойовики ЧВК «Вагнер», які переважно складалися з колишніх ув’язнених. Байдужість командування до людських втрат призводила до того, що штурмові групи кидали в атаку хвилями, змушуючи бійців просуватися метр за метром, несучи величезні втрати.

Героїзм українських захисників у битві за Бахмут змусив ворога стікати кров’ю. Вони методично сточували його бойовий потенціал та ламали наступальний темп. У неймовірно складних умовах, під безперервним вогнем, у багнюці, в окопах без ротації, при складному постачанні, воїни тримали рубіж. Їхня мета була не лише втримати місто, а й виснажити армію РФ, скувати її сили та підготувати плацдарм для майбутнього контрнаступу українських сил.

Під час спроб захопити Бахмут російські війська зазнали колосальних втрат, понад 60 тисяч убитих і поранених, з яких щонайменше 20 тисяч окупантів було ліквідовано.

Втрати українських військових не розголошуються. Через інтенсивність боїв вони були значними, однак суттєво меншими за втрати противника.

Зруйнований Бахмут — місто, яке вистояло, але втратило обличчя

Під час російського наступу на Бахмут місто зазнало нищівних ударів. Інтенсивні бої, масовані артобстріли та авіаудари перетворили колись жваве й мирне місто на суцільні руїни. Руйнування не мали жодного сенсу, окрім тотального знищення. За різними оцінками, близько 80% міської забудови було зруйновано. Зруйнований Бахмут став ще одним символом варварства та безжальності російської агресії.

Супутникові знімки, оприлюднені британською розвідкою, засвідчили масштаби руйнувань: знищені школи, випалена залізнична станція, понівечені багатоповерхівки. Місто, яке ще донедавна жило повноцінним мирним життям, на фото більше нагадувало кадри з фільмів про апокаліпсис.

Після місяців запеклих боїв зруйнований Бахмут перетворився на епіцентр гуманітарної катастрофи. Зруйновані лікарні, повна відсутність електропостачання, води та газу. Тисячі мешканців, які не встигли евакуюватися, змушені були виживати в підвалах, під постійними обстрілами.

Бахмут зараз — що там сьогодні

Бахмут сьогодні залишається окупованим містом. На початку окупаційна адміністрація заявляла про наміри повного відновлення міста. Втім, за рік після його захоплення не було здійснено жодних реальних кроків у цьому напрямку. Ба більше, останнім часом так звана «адміністрація днр» публічно розглядає можливість не відновлювати зруйновані українські міста, а натомість “законсервувати” їх як туристичні локації та “місця пам’яті про наслідки бойових дій”.

Окупаційна влада стверджує, що проводить розмінування Бахмута. Втім, російські військові здійснюють розмінування виключно на власних стратегічних маршрутах: дорогах постачання, під’їздах до військових об’єктів та адміністративних будівель. Про розчищення житлових кварталів, шкіл чи лікарень не йдеться. Для цивільного населення це означає постійну загрозу

Попри масові руйнування, заборони та мінну небезпеку, мешканці прагнуть повернутися до рідного міста. За словами місцевих активістів, формально Бахмут зараз не є повністю закритим для цивільних, однак на практиці окупанти блокують в’їзд, вдаючись до психологічного тиску, перевірок і адміністративних обмежень.

Участь українських бригад у боях за Бахмут

Під час боїв за Бахмут ключову роль у його захисті відігравали підрозділи Збройних Сил України. Серед них — 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр», 57-ма окрема мотопіхотна бригада, 30-та окрема механізована бригада, 5-та окрема штурмова бригада та 80-та окрема десантно-штурмова бригада. Важливий внесок зробили також підрозділи Сил територіальної оборони, зокрема Херсонська бригада ТрО та окремий батальйон «Вовки Да Вінчі». Крім того, у боях брала участь і 47-ма окрема механізована бригада «Магура».

Підрозділ «Любарт», який на той час діяв як загін Сил спеціальних операцій, також брав участь у боях за Бахмут. Спецпризначенці ССО «Любарт» утримували оборонні позиції, проводили контратаки та завдавали значних втрат живій силі противника. Детальніше про це можна дізнатися з історії бригади «Любарт».

Чому Бахмут став символом спротиву

Оборону Бахмута часто порівнюють з одними з найзапекліших битв ХХ століття — обороною Сталінграда під час Другої світової війни та битвою за Верден у Першій світовій. Як і у випадках із цими містами, Бахмут став полем тривалого, виснажливого протистояння, де символічна цінність міста почала переважати його стратегічне значення.

Для України Бахмут сьогодні перетворився на синонім незламності, жертовності й сили волі. Для росіян це символ безглуздих втрат і виснаження. 

Американський президент Джо Байден прямо визнавав значення боїв за місто, наголошуючи:

«Не важливо, окупований він чи ні – там все одно не залишилось багато будівель. Але їм (ЗСУ) вдалося скувати дуже багато російських військ, включно з групою «Вагнера».» (радіо «Свобода», 2023)

Газета The New York Times писала:

«Якщо відкинути політику і символічне значення взяття Бахмута, експерти кажуть, що Москва навряд чи зможе конвертувати завоювання розгромленого міста в подальше просування до кінцевої мети Путіна — захоплення всього Донбасу.» (газета "The New York Times", 2023)

Заключення

Битва за Бахмут стала найкровопролитнішою на європейському континенті з часів Другої світової війни. Попри суттєву перевагу ворога в силах, Україна зуміла організувати ефективну й гнучку оборону, завдаючи російським військам катастрофічних втрат.

Бої за Бахмут поставили знак оклику на рішучості та винахідливості України, яка продовжує боротися за свою цивілізаційну ідентичність, за право бути частиною демократичної та вільної Європи. 

Сьогодні українські воїни продовжують демонструвати свою незламність, як і тоді, в Бахмуті. На інших напрямках, у нових умовах, але з тією ж самовідданістю та вірою в перемогу! Ставай частиною бригади «Любарт» та зроби свій внесок у захист українських міст. Заповни форму на сайті просто зараз.